Маєткові гроші і жетони РІ та часів НЕПу
Додано: 21 квітня 2025, 11:27
(Тезами. Не забуваємо й про грошові реформи того часу.)
Канд. істор. наук Павло Ямполець, доцент кафедри природничих і гуманітарних дисциплін, заступник директора з навчальної роботи Чернігівської філії Рівненського інституту слов’янознавства КСУ
РІВЕНЬ ЖИТТЯ МІСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ
УСРР НА ПОЧАТКУ НЕПУ
Постачання робітників української промисловості з грудня 1921 року постійно погіршувалося. Не кращим було становище з іншими складовими заробітної плати: спецодягом та грошовими знаками.
Фонд заробітної плати робітників складався із трьох частин: надходження продовольства від Наркомпроду, надходження промислових товарів від ВРНГ і грошових знаків від Наркомфіну. Найважливішою частиною фонду були продовольчі товари.
Характерною ознакою системи оплати праці в 1921-1922 рр. були виплати натурою, грошова частка заробітків була мізерною. Так, по м. Харкову, одному із найбільших промислових центрів республіки, виплати в грошовому еквіваленті становили у січні 1921 р. усього 9,4 тис. радзнаків, а решту заробленої суми – 58,3 тис. радзнаків – робітники одержували натурою, що відповідно становило 13,9% та 86,1%. Найбільшою натуралізацією відзначалася заробітна плата у хіміків – 85,9 тис. радзнаків, потім ішли металісти – 65,3 тис. радзнаків. Найменше була натуралізована номінальна заробітна плата робітників текстильного виробництва – 21,7 тис. радзнаків.
Щодо фактичної ситуації з реальною заробітною платою в українській промисловості, то її рівень починає підвищуватися лише з травня 1922 року. Цей процес тривав і надалі, але темпи були різні. Мало того, наприкінці 1923 року було помітне зниження рівня реальних заробітків.
Щоб найповніше і всебічно розглянути ситуацію з реальними заробітками робітників у 1921-1923 рр., порівняємо їх з показниками 1913 року, який становив у середньому по Україні 40,65 бюджетного карбованця, в тому числі по гірниках – 46,15, металістах – 48,5 бюджетного крб. Заробіток робітника у ІІ кварталі 1921/1922 господарського року дорівнював у середньому по УСРР 7,92 бюджетного крб. і становив 19,5% довоєнного рівня. Поступово рівень реальних заробітків підвищився і в ІV кварталі 1921/1922 господарського року становив 40,1%, у ІV кварталі 1922/1923 г. р. – 50% від рівня 1913 року.
Відповідно до «Всеукраинской сводки рыночных цен на сельскохозяйственные продукты по губерниях Украины в январе 1922 г.», рівень цін відрізнявся значним підвищенням у 1922 році порівняно з попереднім 1921 роком. Особливо по Донецькій і Харківській губерніях. Так, за пуд житнього борошна в 1922 році на Харківщині платили 343,0 тис. радзнаків, а в 1921 році відповідно тільки 45,0 тис. Негативна ситуація спостерігалася щодо цін на всі сільськогосподарські продукти у 1922 році. Найдешевше коштувала хлібна група товарів у Волинській губернії та на Чернігівщині, відповідно 124,0 та 142,5 тис. радзнаків, що було значно нижче середнього показника по республіці, а саме – 311,5 тис. радзнаків.
Головною структурною частиною видаткової статті бюджету громадян завжди були видатки на харчування. Саме стан харчування найчутливіше характеризує матеріальне становище трудящих взагалі. У зв’язку з тим, що в 1920 році купівельна спроможність грошової частини заробітків була дуже низькою, більша частина бюджету витрачалася на елементарні потреби і перш за все на харчування. Відносно продовольчого пайка, то його роль в прибутках була мізерна, бо майже вся сума вартості продуктів харчування витрачалася на приватному ринку України. У 1921-1922 рр. на структуру бюджету міського населення дуже вплинула значна натуралізація заробітної плати.
Крім цього, негативно впливали на формування бюджету виплати заробітної плати не в загальній валюті, а сурогатами – «бонами». У зв’язку з відсутністю оборотних коштів підприємства вимушені були здійснювати оплату праці «бонами» на постійній основі. Так, на кінець 1923 року робітникам Донбасу виплачувалося майже 15% їх заробітку бонами. Значну роль відігравало зростання витрат на курсі за період між виплатою заробітної плати та її реалізацією в умовах обвального знецінення радзнаків.
(СІВЕРЯНСЬКИЙ ЛІТОПИС. Всеукраїнський науковий журнал, січень-червень 2014 р., стор. 165-171)
Канд. істор. наук Павло Ямполець, доцент кафедри природничих і гуманітарних дисциплін, заступник директора з навчальної роботи Чернігівської філії Рівненського інституту слов’янознавства КСУ
РІВЕНЬ ЖИТТЯ МІСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ
УСРР НА ПОЧАТКУ НЕПУ
Постачання робітників української промисловості з грудня 1921 року постійно погіршувалося. Не кращим було становище з іншими складовими заробітної плати: спецодягом та грошовими знаками.
Фонд заробітної плати робітників складався із трьох частин: надходження продовольства від Наркомпроду, надходження промислових товарів від ВРНГ і грошових знаків від Наркомфіну. Найважливішою частиною фонду були продовольчі товари.
Характерною ознакою системи оплати праці в 1921-1922 рр. були виплати натурою, грошова частка заробітків була мізерною. Так, по м. Харкову, одному із найбільших промислових центрів республіки, виплати в грошовому еквіваленті становили у січні 1921 р. усього 9,4 тис. радзнаків, а решту заробленої суми – 58,3 тис. радзнаків – робітники одержували натурою, що відповідно становило 13,9% та 86,1%. Найбільшою натуралізацією відзначалася заробітна плата у хіміків – 85,9 тис. радзнаків, потім ішли металісти – 65,3 тис. радзнаків. Найменше була натуралізована номінальна заробітна плата робітників текстильного виробництва – 21,7 тис. радзнаків.
Щодо фактичної ситуації з реальною заробітною платою в українській промисловості, то її рівень починає підвищуватися лише з травня 1922 року. Цей процес тривав і надалі, але темпи були різні. Мало того, наприкінці 1923 року було помітне зниження рівня реальних заробітків.
Щоб найповніше і всебічно розглянути ситуацію з реальними заробітками робітників у 1921-1923 рр., порівняємо їх з показниками 1913 року, який становив у середньому по Україні 40,65 бюджетного карбованця, в тому числі по гірниках – 46,15, металістах – 48,5 бюджетного крб. Заробіток робітника у ІІ кварталі 1921/1922 господарського року дорівнював у середньому по УСРР 7,92 бюджетного крб. і становив 19,5% довоєнного рівня. Поступово рівень реальних заробітків підвищився і в ІV кварталі 1921/1922 господарського року становив 40,1%, у ІV кварталі 1922/1923 г. р. – 50% від рівня 1913 року.
Відповідно до «Всеукраинской сводки рыночных цен на сельскохозяйственные продукты по губерниях Украины в январе 1922 г.», рівень цін відрізнявся значним підвищенням у 1922 році порівняно з попереднім 1921 роком. Особливо по Донецькій і Харківській губерніях. Так, за пуд житнього борошна в 1922 році на Харківщині платили 343,0 тис. радзнаків, а в 1921 році відповідно тільки 45,0 тис. Негативна ситуація спостерігалася щодо цін на всі сільськогосподарські продукти у 1922 році. Найдешевше коштувала хлібна група товарів у Волинській губернії та на Чернігівщині, відповідно 124,0 та 142,5 тис. радзнаків, що було значно нижче середнього показника по республіці, а саме – 311,5 тис. радзнаків.
Головною структурною частиною видаткової статті бюджету громадян завжди були видатки на харчування. Саме стан харчування найчутливіше характеризує матеріальне становище трудящих взагалі. У зв’язку з тим, що в 1920 році купівельна спроможність грошової частини заробітків була дуже низькою, більша частина бюджету витрачалася на елементарні потреби і перш за все на харчування. Відносно продовольчого пайка, то його роль в прибутках була мізерна, бо майже вся сума вартості продуктів харчування витрачалася на приватному ринку України. У 1921-1922 рр. на структуру бюджету міського населення дуже вплинула значна натуралізація заробітної плати.
Крім цього, негативно впливали на формування бюджету виплати заробітної плати не в загальній валюті, а сурогатами – «бонами». У зв’язку з відсутністю оборотних коштів підприємства вимушені були здійснювати оплату праці «бонами» на постійній основі. Так, на кінець 1923 року робітникам Донбасу виплачувалося майже 15% їх заробітку бонами. Значну роль відігравало зростання витрат на курсі за період між виплатою заробітної плати та її реалізацією в умовах обвального знецінення радзнаків.
(СІВЕРЯНСЬКИЙ ЛІТОПИС. Всеукраїнський науковий журнал, січень-червень 2014 р., стор. 165-171)