УКРАЇНСЬКИЙ ФОРУМ КОЛЕКЦІОНЕРІВ

У місті Карлівці на Полтавщині, яке за даними офіційної історичної науки було засноване у першій половині XVIII століття, а за даними місцевмх копачів - не пізніше 2200 року до н. е. (останній рік епохи пізнього неоліту), один чоловік років з десять тому на прохання тещі копав глибоку яму для якихось побутових потреб. І десь на глибині півтора метра знайшов красивого ножика з кременю.

Ніж був дуже красивий, чудово зберігся, і все було б добре, якби теща не попросила потримати знахідку в своїх тещиних руках, після чого вронила ножика прямо на газову плиту, де той і перетворився на купку камінців.

Тема правдиві брехні травим))).
Оце б сюди одного персонажа з одного форуму, але боюся весь форум зас..ре.

На жаль, це правдива історія. Той копач - мій давній знайомий.

Слухайте ще одну історію з карлівських країв. Теж від нього.

Кільканадцять років тому група потерпілих копала на своєму городі картоплю. Про те, який був врожай того року, сказати не можу, але одна знахідка вразила. Лопата дядька Панаса (чи як там його) наштрикнулась на щось тверде, і дядько витягнув із землі полтину Олександра I у відмінному (як нова копійка) стані. Єдиний дефект - свіжий, великий, глибокий слід від лопати шановного Панаса Микитовича (чи як його там) практично по центру монети.

Увесь врожай з того городу не вартий був тої полтини, якби монета була б знайдена неушкодженою.

Отак...

Років 9-10 тому.
З камрадами копали в одному місці років 4 поспіль. І обідали завжди в одному місці, в невеликому красивому яру. Як завжди, хтось нарізає, хтось біля костра..... Одного разу камрад напікав біля дубу сигнал, зі словами "чернина/осколок" вимкнува апарат і до столу. В подальшому на те місце поверталися на раз і не два.........., і камрадам вже ввійшло в традицію перевіряти той сигнал, після слів "на місці" йшли до столу. І так одного разу один камрад нещодавно придбавши новий Кардинал, по старій традиції перевірив ту ціль, каже "цвітняк". Викопали......... бронзовий двухперий нак в 14 см.

"Кардинал и лавочник - это сила!")))

Про яри...

Знайомий розповідав, як одного разу вони з товаришем пішли на коп, знайшли якийсь ярок і розподілили маршрути: мій знайомий пішов по одній стороні ярка, а його товариш - по інший. Мій знайомий не знайшов там нічого, а його товариш підняв купку срібла XVIII сторіччя.

Don M писав: ↑31 серпня 2023, 13:45 його товариш підняв купку срібла XVIII сторіччя

Здається мені, що товариш ішов по сонячній стороні.

Колись був у гостях в знайомого камрада. Копали біля селища в якому цей камрад проживає, селище знаходить на березі великого ставка. На місці де колись була частина цього ж села траплялися частенько хрестики зароблені/вирізані з консервних бляшанок. І одного разу після копу завітали до камрада до дому, після копу випити "чайку"). Сидимо в альтанці і ведемо розмови звісно, що про пошуки. Неподалік місця де копали, була школа, ось ми й подумали, що ті хрестики робота дітлахів. Але до нас підійшла старенька мати камрада і повідала історію. "Ще бабця розповідала, село раніше було вгору до лісу, там де зараз поле, там школа була, по тому березі церква. То потім вже село розбудували по березі понад ставком. І от коли село у війну в окупації, в селі був старший німець(так розумію комендант), напевно якось високого чину, весь нарядний ходив, високий метрів зо два. Проживав в церкві а їсти ходив через дамбу у шкільну їдальню. До людей ставився добре. Ходив по селу сам, не було ні поліцаїв та посіпак..... Звичайних німців було не багато, здебільшого десь в лісі ховалися. До чого жорстко ставився щоб всі жителі носили хрестики, якщо ти носиш хрестик, отже ти віруючий а значіть не більшовик та комуніст. А де ті хрестики тоді було брати, ось і робили хто з дерева, хто з бляшанок........".
Ось і стало відомо звідки ті хрестики. Правду бабця розповіла чи ні, може що забуто, може що добавлено, а як кажуть щось тут є.

Хлопець-копач з села Калашники, який не мав власного транспорту (веломашина - не в рахунок), запропонував знайомому копачу з авто поїхати в одне перспективне місце, де ще ніхто не копав. Той погодовся. Сенсу йому з тої машини та детектора, якщо нема нормальних місць для копу?

Так от. Поїхали. Їхали довгенько, але доїхали. Добре попрацювали, добре підняли, вернулися додому. І оскільки "непаханої землі" там ще лишилося багатенько, домовилися добити ділянку через тиждень.

Через тиждень напарник сказав хлопцю з Калашників, що поїхати не може, бо у нього якісь справи. І той загітував інших шукачів пригод з авто. І поїхали вони на те місце веселою командою. Іхали, "бугі-вугі" хором співали, один над одним підтрунювали, мріяли швидше добратися до тої ділянки, щоб нарешті озолотитися і більше ні на який коп не їздити, "бо скоро жінка з дому вижене"...

Приїхали. Вилізли з машини, дивляться - лунний пейзаж. Мамай пройшов, а не перспективне місце для копу. Так хтось постарався добити ділянку. Зітхнули хлопці тяжко, сіли у машину і поїхали шукати копацького щастя в інших краях.

Через кілька днів той перший напарник звонить хлопцю з Калашників і каже: "Ну, шо? Може ще кудись поїдемо?"))))